Тестування на тваринах – доволі дискусійна та емоційна тема. Ми запросили до інтерв’ю провідних українських науковців, робота яких так чи інакше пов’язана із експериментальною дослідницькою роботою, у тому числі, і з залученням тварин. Ці дослідження наближають нас до нових ефективних систем діагностики, ліків та схем лікування. Треба сказати, що усі опитані нами вчені також люблять тварин. Для них – проведення експериментів на тваринах – це необхідність, для того аби використання тих чи інших розроблюваних препаратів чи тест-систем було безпечним.  

 Не секрет, що від того, як багато ми рухаємося, залежить наш розмір джинсів та здатність наздогнати тролейбус. Наше тіло досконало створено еволюцією для вправної втечі від хижаків, здобування їжі і пошуку партнера. Зараз практично всі ці завдання можна успішно здійснювати за допомогою наших великих і маленьких гаджетів, а ми можемо спокійненько сидіти чи лежати, закинувши ніжку на ніжку. Однак за такий комфорт доводиться розплачуватися – і ніжкам, у тому числі.

  Пліснява викликає в нас не надто приємні асоціації. Але тільки якщо це не шматок гарного рокфору із келихом гарного вина. Чим ця пліснява відрізняється від тієї, що у погребі на стіні, чи можна використати шмат такого сиру, як антибіотик (пеніцили ж!), як зрозуміти, що сир з пліснявою вже зіпсувався, та коли сир з пліснявою ліпше взагалі не їсти?

 Хропіння – трохи делікатна тема, адже бідолашні хропуни чималенько псують життя тим, хто спить поруч (чи намагається заснути), а ще, що незручно, іноді самі не підозрюють, який рейвах спричинюють, поки сплять. Але окрім значного імпакту на соціальне та особисте життя, хропіння може мати і чималі наслідки для здоров’я. 

Для кожної п’ятої жінки та кожного десятого чоловіка слово мігрень – не порожній звук, а деякий вирок, що змушує підлаштовувати ритм свого життя під певні умовності та ритуали. 

Мігрень дуже многолика – голова може боліти так, може боліти сяк, причин і тригерів, що її викликають – тьма, а ліків, які усувають власне причини, поки немає.