Чому ми по-різному пахнемо? Або не завжди саме пахнемо. На це впливає наша вчорашня вечеря, гормони, відчуття стресу, генетика, види бактерій, які живуть на нашій шкірі, та засоби на полиці у ванній кімнаті.

Трохи про кожне. 

  Наша генетика причетна до цього питання, і тому є підтвердження, що близнюки, які навіть не живуть разом, мають схожий запах. Також вже досить давно відомо, що привабливість чи непривабливість нашого запаху для протилежної статі частково пов’язана із ступенем спорідненості генів MHC (гени головного комплексу гістосумісності визначають функціонування імунної системи – це про розпізнавання своїх-чужих: боротьба з патогенами, раковими клітинами, прийняття чи відторгення трансплантантів та ембріонів). Тобто ми схильні надавати перевагу запахам представників протилежної статі, які з нами менш генетично споріднені. Це такий собі сигнал про те, що ось він – вищий шанс на здоровіше і сильніше потомство. 

 Генетика іноді також буває доволі жорстока: існує навіть така хвороба як триметиламінурія. Це мутація в гені ферменту, який власне перетворює триметиламін. Він накопичується в тканинах і надає тілу і всім його рідинам неприємного різкого запаху гнилої риби. То вже нікому такого не побажаєш…

  Про інші фактори, які трохи легше контролювати – раціон. Залежно від кількості спожитого та від особливостей метаболізму надавати неприємного запаху нашому тілу можуть продукти із високим вмістом сірки, у тому числі цибуля, часник, кольрабі чи навіть броколі. Також в одному з досліджень було показано, що запах поту чоловіків, які не споживали червоне м’ясо, визначався піддослідними жінками як приємніший, привабливіший та менш інтенсивний. Чоловіки, які споживали більше фруктів та овочів, теж пахли дівчатам приємніше. У тому ж дослідженні показано, що спроживання більшої кількості вуглеводів було пов’язано із інтенсивнішим та неприємнішим запахом поту (і якщо Ваші серця, як і наші, тануть від вигляду тістечок, то тепер ви вже точно зможете знайти аргумент для самомотивації). Негативно на запах тіла впливає і алкоголь.

  Гормональний статус, що очікувано, також визначає запах тіла: запах поту жінок в період овуляції оцінювався піддослідними чоловіками як більш привабливіший. Цікаво, що застосування гормональних контрацептивів зменшувало вираженість такої відмінності. 

 У залежності від нашого емоційного стану ми також можемо справді пахнути щастям чи страхом, як показують деякі дослідження.

 Ну і, звичайно, на запах нашого поту впливають бактерії, які живуть на поверхні та у верхніх шарах нашої шкіри. Але про це трішки нижче. 

Звідки запах?

  Запах нашого тіла визначає запах виділень нашої шкіри. У нас є основні три групи залоз – потові екринові, потові апокринові та сальні. Екринових потових залоз в нас найбільше, вони відкривають свої протоки безпосередньо на поверхню шкіри. Ці залози особливо інтенсивно працюють, коли нам гаряче, та під час фізичних навантажень. 

 На відміну від екринових, апокринові залози починають свою активну роботу в період статевого дозрівання і розташовані доволі локально – в пахвових зонах, у зоні паху та навколо сосків. Апокринові потові залози відкривають свої протоки у волосяний фолікул, а вже звідти по волосині їх вміст потрапляє на поверхню нашої шкіри. Їх секрет складається з  великої кількості всього органічних компонентів, різноманіття яких залежить від усіх вже вищеописаних факторів. Важливий факт – бактерії живуть не лише на поверхні нашої шкіри, а також власне у цих залозах. Мікроорганізмів там – багато і різних. На їх різноманіття Це великою мірою впливають і наші гігієнічні звички та застосування косметичних засобів. 

 Більша частка тих всіх органічних сполук, які виділяються апокриновими потовими залозами, самі по собі не мають запаху. А вже бактеріальні ферменти ріжуть ті великі молекули на їх маленькі частини, і саме вони вже є леткими і мають не завжди приємний аромат. 

 Дослідження показують, що найчастішими жителями наших пахв є стафілококи та коринебактерії. Під дією косметичних засобів біорізноманіття нашої шкіри біднішає і виселекціоновуються ті групи мікробів, які здатні таке день при дні терпіти. Деякі дослідники відмічають, що причиною неприємного запаху і збільшення потовиділення є зсув мікробної рівноваги в сторону збільшення кількості коринебактерій. А якщо комусь стане легше, то ось імена найсмердючіших наших сусідів: Staphylococcus hominis, Corynebacterium tuberculostearicum і Anaerococcus spp.

  Саме апокринові залози задіюються, коли ми потіємо внаслідок стресу. Еволюційне призначення такої “фічі” – швидко зволожити свій хутряний покрив, щоб вислизнути від хижака. При цьому важливо ще й відлякати його від себе яким-небуть огидним запахом, щоб здатися менш приємною їжею. Тому піт від стресу – таки досадна штука! На важливій зустрічі нас навряд чи збиратимуться їсти, але еволюціонувати до виділення заспокійливих ароматів лаванди ми ще, на жаль, не встигли. 

“Попрошу у Санти антиперспіранти”

 Минуле століття навчило нас голити пахви та користуватися засобами, що пригнічують потовиділення і запахоутворення. Найпопулярніші такі засоби – антиперспіранти та дезодоранти. 

 Діючою речовиною антиперспірантів найчастіше є солі алюмінію. При контакті із електролітами нашого поту вони набувають желеподібної консистенції та заліплюють потові залози. Відповідно виділення поту зменшується. Але… якщо епокринові залози можна відносно легко таким чином заблокувати, то епокринові, які відкриваються у волосяний фолікул, знешкодити важче. Бо волосинки, хоч і дуже повільно, але ростуть. Тому, як не сумно, але від “емоційного” поту антиперспіранти не завжди рятують. 

 Дезодоранти мають у своєму складі різні антимікробні речовини, що пригнічують ріст бактерій. Вони не захищають від поту, але можуть бути дещо ефективнішими в плані подолання надто неприємного запаху. 

  І одні та інші засоби доволі сильно впливають на мікробіом нашої шкіри. Парадокс, але деякі дослідження показують, що використання дезодорантів та антиперспірантів навпаки сприяє надмірному росту актинобактерій та погіршенню ситуації із запахом!

 Найефективнішим способом подолання цих станів може бути розробка пробіотичних косметичних засобів на основі штамів мікроорганізмів, що не схильні викликати неприємний запах. 

Чи безпечні антиперспіранти?

 Солі алюмінію справді є токсичними і можуть провокувати виникнення деяких видів пухлин та порушень роботи мозку – ЯКЩО ПРОНИКАЮТЬ В КРОВ. Проведені дослідження показують, що алюміній із антиперспірантів таки проходить в кров, АЛЕ, УВАГА, в надзвичайно малій кількості, що складає близько 2-3% від всього того алюмінію, який надходить в нашу кров із кишківника із звичною нам їжею за нормальних умов і за такий самий час. Наразі немає підтвердженого зв’язку між виникненням раку грудей та хвороби Альзгеймера і використанням антиперспірантів та дезодорантів. Але є дані про істотний зв’язок виникнення раку яєчників і використанням тальку в зоні паху. А ще потрібно бути обережними із аерозолями, адже ними можна добряче отруїтися та навіть померти, що зрідка, але все ж трапляється.

Отож – практичні висновки:

Якщо запах від Ваших пахв не дошкуляє ні Вам, ні оточуючим, Ви не скаржитеся на надмірне потовиділення – можемо Вас привітати та запросити залишити свої контакти на випадок того, якщо ми таки візьмемося до розробки пробіотичних препаратів для шкіри, і залучимо Вас виступити в ролі донора мікробіому! (але також нагадаємо, що бувають сумні ситуації, коли людина просто втрачає нюх – внаслідок травм голови чи, наприклад, тютюнопаління і просто не може відчути свій неприємний запах. Про це ми вже писали ось тут.

 Якщо тема запаху пахв для Вас таки актуальна, можемо порадити наступне:

  Раціон: якщо Ви споживаєте надмірну кількість продуктів що можуть сприяти неприємному запаху тіла, то є сенс їх обмежувати (алкоголь, вуглеволи, часник, цибуля, кольрабі, червоне м’ясо);

  Заняття спортом змушують гарно працювати всі потові залози і трохи їх “промивають”, відповідно – менше мікроорганізмів, менше їх продуктів життєдіяльності, менше запаху; Також навіть для тренувань використовуйте щоразу чистий одяг;

 Якщо “емоційний” піт – Ваш страшний сон, є сенс подумати про видалення волосся в цих ділянках. Але його потрібно видаляти із коренями (наприклад, лазерна епіляція) – менше волосяних фолікул, менше апокринових залоз і менше запаху. Гоління, на жаль, майже нічого не вирішує. 

 При використанні дезодорантів та антиперспірантів уважно читайте та дотримуйтеся інструкції, не наносьте засоби на пошкоджену шкіру; Як ми вже згадували – старайтеся уникати аерозольних засобів – во ім’я безпеки власної та оточуючих. Обираючи дезодорант, звертайте увагу на протимікробну діючу речовину, краще, якщо це буде спирт. Не застосовуйте тальк в паховій зоні;

 Надавайте перевагу одягу з бавовни та із вентиляційними отворами. Як варіант – спробуйте використати спеціальні вкладки для захисту одягу від поту. Стійкі плями на одязі утворюють якраз косметичні засоби, а не піт, тому  якщо маєте справу із такою проблемою, спробуйте інший дезодорант чи антиперспірант.

І наостанок – не нервуйте, посміхайтесь та пам'ятайте, що потіння – це природній процес. Якщо Вас це заспокоє :)