Що ми знаємо про апендикс? Те – що “там десь справа внизу живота може почати боліти і треба то швидко оперувати, щоб не померти від перитоніту”. Переважно на цьому наш інтерес і знання про цей цікавий орган закінчуються. Безумовно, це знання з точки зору збереження нас, як виду, є важливішим за всякі там інші цікавинки. Але те, що ми зараз Вам розповімо про апендикс, теж не змусить Вас нудьгувати. Отож поїхали.
Факт 1. Апендикс – частина нашої індивідуальності
Ми усі різні. І різні наші апендикси. Довжина цього тоненького відросточка від сліпої кишки може становити від 5 до 35 см (1). Похизуватися цим органом можна вже з 8-ого тижня внутріутробного розвитку. Апендикс багато разів зникав в еволюційному процесі, але ще більше разів з’являвся, що дає підстави думати про нього вище, ніж якийсь там нікому не потрібний рудимент. Апендикс є у приматів, кроликів та сумчастих, натомість, свиням, пацюкам, нашим котикам та собачкам така розкіш не відома (2).
Факт 2. Ймовірність апендициту великою мірою залежить від генетичної схильності
Це зовсім не значить, що якщо у Вашій родині не було випадків апендициту, то і у Вас не буде. Але це значить, що якщо такі випадки були, то ймовірність виникнення такої халепи підвищується у рази 3 (3, 4). Це якраз той випадок, коли сімейну історію треба знати.
Факт 3. Апендикс – хранитель нашого кишкового мікробіому
У нашому кишківнику бува всяке – у залежності від нашого раціону, води та стану здоров’я. Коли трапляється діарея, яка покликана швидко позбавити наш організм від патогенних мікроорганізмів, немає часу сортувати свої бактерії на гарних та поганих. Тому наші дорогі серцю, (і кишкам), лактобацили та біфідобактерії (а також інші, менш відомі, але не менш важливі члени мікробної спільноти нашого кишківника) масово покидають наш організм під час діареї, як і небажані гості, які її спричинили. А наш чудовий апендикс у цій ситуації представляє собою таку собі заначку з мікробами, куди патогени потрапляють дуже рідко, оскільки він розташований осторонь активного руху кишкового вмісту. Також, що очікувано, є чимало досліджень, присвячених вивченню мікробної етіології запалення апендиксу (5). І знаєте, що? Може прозвучати несподівано, але наукових підстав звинувачувати бактерії у виникненні апендициту поки що не знайдено – істотної різниці у складі мікробіоти апендиксів в нормі та при запаленні не спостерігалося. Єдиний вийняток склали фузобактерії. Але не відомо, чи ці мікроби дійсно можуть спричиняти якісь негаразди, чи просто набігають поживитися, коли негаразди вже виникли – схожа ситуація є і з онкологічними утвореннями кишківника та виразковим колітом, де фузобактерії часто виділяються.
На важливість апендиксу як резервуара біорізноманіння нашої мікробіоти вказує і те, що пацієнти, яким видалили апендикс, важче переносять рецедиви внутрішньолікарняних інфекцій, спричинених клостридіями (Clostridium difficile – така люта бактерія, яка є однією з причин діареї після антибіотикотерапії. Її лютість проявляється в тому, що вона любить поселятися в кишківнику надовго і кожен четвертий, хто з нею мав справу, через деякий час знову змушений страждати на діарею, не кажучи про те, що ці бактерії визнають одними з найпоширеніших причини смерті пацієнтів через внутрішньолікарняні інфекції) (6).
Факт 4. Апендикс – важлива частина нашого імунітету
Апендикс містить велику кількість лімфоїдної тканини, яка вистилає його внутрішню частину та, зокрема, є важливим джерелом імуноглобулінів класу А – тих самих, які стоять на варті наших слизових оболонок та повсякчас нагадують нашим мікробам, хто в домі хазяїн (7).
Існує також думка, що лімфоїдна тканина, а саме її потовщення та набряк можуть бути першою нотою увертюри під назвою “гострий апендицит”. Таке може статися, наприклад, як реакція на вірусну інфекцію. Є навіть дослідження, в яких прослідковується певна кореляція між спалахами вірусних захворювань і випадками апендициту. (8).
Факт 5. Гарні новини для тих, у кого вже нема апендикса
По-перше, апендицит Вам вже не загрожує! А це не мало, бо гострий апендицит штука не з приємних, та ще й іноді із летальними наслідками - в 2015, наприклад, це 50000 смертей (9).
Також можна себе втішати існуванням досліджень, в яких показано, що видалення апендиксу може стримувати виникнення розвитку хвороби Паркінсона та зменшують ймовірність виникнення деяких запальних процесів у кишківнику (10).
Ну і є ще раз привід порадіти, що ми живемо в епоху доступності загального наркозу та медичних знань :)
