Левова частина нашого мікробіому зосереджена в наших нутрощах – там добре, тепло, завжди нова смачна їжа. Рай та й годі. Площа нашого травного тракту складає 250-400 м², що на два порядки перевищує площу нашої шкіри. Фактично вся ця площа вкрита біоплівкою мікроорганізмів і є полем взаємодії нашого організму із мікробами. Довгий час вважалося (і досі зустрічається), що кількість мікробних клітин, що населяють наше тіло, у 10 разів більша, ніж кількість власне клітин нашого тіла. Останні підрахунки кажуть, що це співвідношення дещо менше та становить 3:1 чи навіть 1:1. Найвища густонаселеність мікробами спостерігається у товстому кишківнику - на один грам його вмісту припадає 10¹² маленьких мікробчиків.

  Вивчення цього всього братства ускладнюється тим, що більшість з них не здатні жити наодинці самі із собою у лабораторних пробірках, оскільки їм конче необхідне товариство – для здійснення всіх тих хитромудрих біохімічних перетворень, на які вони спроможні, будучи “на волі”. Але із початком ери генетичних досліджень вчені привідкрили завісу мікробного різноманіття наших нутрощів, встановивши, що вони є домівкою не лише для вже всім відомих кишкової палички, лактобацил та біфідобактерій, а й ще тисяч видів різної дрібноти. 

Що вони там усі роблять?

 Мікроби нашого кишківника справді захищають нас від чужих мікробів і роблять вони це не стільки з любові до нас, скільки з бажання відстояти свою еконішу у боротьбі за виживання. Тим не менше, мікроорганізми нашого кишківника совісно сплачують нам орендну плату за житло, наприклад, синтезуючи вітаміни груп В, вітамін К та фолієву кислоту. Окрім того, якщо не забувати їсти їжу багату на клітковину, то до цього списку додаються коротколанцюгові жирні кислоти. Ними раді поласувати епітеліальні клітини нашого кишківника. Коротколанцюгові жирні кислоти регулюють активність регуляторних т-клітин та послаблюють розвиток запальних процесів кишківника. Також, ці метаболіти взаємодіють із ентеро-ендотеліальними клітинами (клітини в кишківнику, які вміють продукувати деякі гормони) та стимулюють вироблення ними різноманітних пептидів, нейротрансмітерів, гормонів, серед яких,  наприклад, серотонін та окситоцин. Показано, що деякі бактерії самі здатні синтезувати серотонін. Тому не дивуйтеся, коли після якогось “трав’яного” салату життя раптом починає грати новими барвами. Справедливо згадати, що цей гормольний радісний коктейль вивільнюється із тих самих ентеро-епітеліальних клітин і безпосередньо у відповідь на споживання їжі, багатої на жири та прості вуглеводи. Але, як можна здогадатися, його дія дещо нівелюється подальшим спогляданням свого силуету у дзеркалі та переходом на більших розмір штанів. 

 Останнім часом просто таки модно стало говорити про те, що мікроби в кишківнику впливають на наш настрій. Як вже бачимо – такі розмови не є безпідставними. Навіть більше – вже сьогодні дослідники говорять про роль кишкової мікробіоти у розвитку таких патологічних станів, як  депресія, шизофренія, біполярні розлади, аутичний синдром та синдром дефіциту уваги і гіперактивності. Конкретних збудників назвати наразі не можна, однак йдеться про тонкі співвідношення між певними групами мікроорганізмів і показано асоціацію між виникненням цих станів й численністю деяких груп бактерій – клостридій, десульфовібріо, бактероїдів, лахноспір. 

 Дослідження гнотобіонтів (це такі нещасні лабораторні тваринки, яких вирощують в абсолютно стерильних умовах) показують, що мікробіота нашого кишківника відіграє важливу роль у формуванні гемато-енцефалічного бар’єру (це той бар’єр, який захищає наш мозок від проникнення мікробів), регуляції процесу мієлінізації нейронів (мієлінова оболонка вкриває нейрони і здійснює електро-ізоляційну функцію), та процесу нейрогенезу (власне розвиток нейронів).

  Не можна не згадати і про такий нейротрансмітер як гамма-аміномасляна кислота (або ж GABA), яку здатні синтезувати деякі штами лактобацил, біфідобактерій та бактероїдів. І це не лише зниження ймовірності впасти в депресію, а й контроль запальних реакцій на локальному рівні.  

 Ще однією глобальною функцією кишкової мікробіоти є навчання нашого імунітету. У перші роки життя ми контактуємо із різними мікробами і наша імунна система немов би проходить калібровку – вчиться адекватно реагувати на антигени і відрізняти своїх від чужих. Якщо мікробів недостатньо, високий ризик виникнення у подальшому алергій. 

Як підтримувати свій кишковий дзен? 

• Споживати їжу багату клітковиною - овочі, фрукти, цільнозернові продукти. При цьому варто уникати надмірної термічної обробки – коли овочі вже розвалюються. Слід  також надавати перевагу саме продуктам, які містять клітковину, а не клітковині як добавці. Це питання  як балансу, так і ціни;
• Уникати вживання антибіотиків без припису лікаря;
• Обмежувати застосування дезінфектантів та надмірної кількості миючих засобів у побуті;
• Споживати ферментовані продукти - квашені овочі, кисломолочні продукти - вони містять корисну мікробіоту;
• Старатися хоч час від часу бувати на природі – контакт із “свіжими” непатогенними мікробами саме воно – і для імунної стимуляції, і для підвищення мікробного різноманіття;
• Ну і звичайно – уникати стресу. Тривала дія стресу підвищує прозапальні маркери в крові та в подальшому викликає синдром leaky gut, або ж “протікаючий кишківник”. Це стан порушення бар’єрної функції слизової оболонки кишківника, що проявляється у прониканні в її глибші частини великої мікроорганізмів і продуктів їх життєдіяльності та як наслідок – розвиток запальних процесів та дисбіотичних станів різних відділів травного тракту.

Дзену Вам та метеликів! :)