У XVIII сторіччі в Європі сотні тисяч людей щорічно гинули від віспи, а третина з тих, що вижили, ставали сліпими. П’ять європейських монархів вбила віспа протягом лише одного того ж самого сторіччя, включаючи російського імператора Петра ІІ.
Як ми вже знаємо, справжня вакцина проти цієї страшної хвороби з’явилася лише в 1796 році завдяки британському лікарю Едварду Дженнеру. Про це авторитетно пишуть нам всі підручники. Але тому передували не менш цікаві та захопливі події, пов’язані із тендітними жіночими пальчиками, проникливим розумом, інтригами та пригодами, про які нам розповідає мікробіолог Ольга Янєва.
Для більшості з нас уявлення про мікроби лежить десь між “треба помити руки” та “в школі розповідали про амеб”. Часто ми не думаємо про мікроорганізми надто благородно чи як про щось важливе. Смішно також визнати, що багато стереотипів про мікроби сформувалися під впливом не завжди вдалої реклами. Тому, окрім амеб, ми ще знаєм про страшних поганців, які сидять під бильцем унітазу чи на наших зубах. Ну і, звичайно, всі пам’ятають, що в “йогурті є хороші бактерії”. Тому давайте надолужувати :)
Минулого разу із к.м.н. Олександром Циганком вже йшла мова про доказову медицину та чому сучасний лікар має розбиратися в новітніх медичних досягненнях.
А тепер поговоримо про сучасного пацієнта. Чи треба гуглити свій діагноз? Та як лікарі сприймають пацієнтів, що вже поставили собі діагноз «чорна віспа», начитавшись всього підряд в інтернеті.
Нюх – можна сказати, найдревніший спосіб живих організмів сприймати довкілля. Його прообразом є різного типу хімічні аналізатори, які, наприклад, дозволяють бактеріям рухатися в напрямку градієнту хім речовин. Нюх відіграє важливу роль у тварин, у той час як комфортне існування в умовах суспільства дозволяє нам не надавати цьому чуттю ключового значення, та, наприклад, не включати перевірку нюху до планового медогляду. Тим не менше, за статистикою, наведеною американськими дослідниками (куди ж без них? В нас таке не рахують поки), втрата нюху спостерігається у 3,2 % людей після 40 років, а після 60 років ця цифра сягає 14-22%.
Тим не менше, відчуття запахів для нас є іноді важливішим, ніж ми про нього думаєм.
Не будемо наводити аргументи, чому “треба”. Ми спробували трохи поговорити про те, чому “аргументи не завжди досягають цілі”. Поспілкувавшись із представниками різних бачень і сторін, наводимо моменти, які, на наш скромний погляд, могли б покращити взаємодію.
Сторінка 11 із 16